Одні вірили у потойбічне життя, інші в реінкарнацію, треті взагалі заперечували існування душі. Всі ці суперечки стихли, коли мертві почали вставати, ходити, намагатися говорити та працювати. З того часу минуло дві тисячі років, і світ тепер належить їм. І, здається, ще вчора радісно проголосили рівноправність та демократію, як уже сьогодні біологічне життя почало надто дорого обходитися. А може й чорт із нею, кому потрібна ця біологія з вічними «хочу спати, їсти, бабу», коли держава гарантує соцпакет за добровільної евтаназії? Чи до біса така держава з усіма динозаврами, що перенаселили планету?