Кажуть, лише час та відстань лікують розбите серце. У це я вірила, назавжди, як мені тоді здавалося, їдучи з Бріастля – міста, в якому пережила стільки невеселих пригод і зазнала гіркоти нерозділеного кохання. Від полум'я минулих пристрастей у моїй душі не залишилося ні диму, ні вогню. Довга розлука допомогла мені забути образи і змиритися з минулим. Принаймні, саме ці слова я повторювала щовечора перед сном, свято вірячи в їхню правдивість. І все-таки ... Все-таки не вмирала боязка надія, що одного разу все зміниться. Надто могутній людині я кинула виклик своєю зухвалою втечею прямо з-під його носа. І я не розумію, чого боюся більше: що одного разу він знайде мене. Або що не шукатиме.