У монографії вперше комплексно розглядаються відносини К. Г. Е. Маннергейма з Росією, починаючи з періоду революції та громадянської війни у Фінляндії у 1918 р. і до закінчення Другої світової війни. Особливу увагу автор звертає на спірні питання та «багатоликість» фінського маршала як здатність, змінюючи тактику, послідовно реалізовувати головне завдання — боротьбу проти сильної Росії/СРСР у союзі з кайзерівською та пізніше нацистською Німеччиною.

Аналізуються плани Маннергейма щодо створенню «великої Фінляндії» за рахунок СРСР, пояснено його відсутність як головного обвинуваченого на Гельсінському процесі над основними винуватцями залучення Фінляндії у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини.

Робота виконана на основі багатого корпусу маловідомих російських та фінляндських архівних джерел, науково-дослідної та мемуарної літератури.