…Він сів на вершині пагорба спиною до табору, звернувши свій погляд на вершини гір вдалині. Учні зачекають. Дзебу був одягнений у просте сіре кімоно. Його пальці неусвідомленим рухом опустилися в потайну кишеню кімоно, яка стала такою рідною за ці роки. Дорогоцінний камінь блиснув у променях ранкового сонця. Дзебу заспокоївся, відвів руку з каменем далеко від обличчя, зосередивши на ньому свій погляд. Очі шику оглядали опуклості та вигини Древа Життя, вигравіруваного на кристалічній поверхні, пальці повільно обертали камінь. Крізь товщину каменю лінії малюнка здавалися магічними та стрункими. Дзебу чув шум крил у небі над собою. Це був Білий Дракон Муратомо - тварина, на якій він літав у своїх видіннях. Дзебу підняв очі до неба, простяг руку вгору, щоб торкнутися дракона, що висів над ним. Дракон дивився на Дзебу великими карими очима Юкіо. Подивившись із сумом на шику, тварина злетіла вгору і зникла в блакитному небі. Дзебу відчув ниючий біль втрати. Перед його поглядом знову з'явився Камінь. Через деякий час Дзебу прибрав його в кишеню і, зітхнувши, підвівся. Його погане передчуття про результат експедиції знайшло своє підтвердження.

Шіке почав спускатися з пагорба. Сьогодні йому належить навчати підопічних тому, як можна вбити людину за допомогою тридцяти чотирьох предметів домашнього начиння.