Я знав Раду ще з пелюшок. Вона росла на моїх очах. Пам'ятав, як Радка надумала втекти з друзями на річку купатися, а мені та її матері довелося шукати непосидюче дівчисько. Або як Радка вибила собі зуб, стрибаючи з гойдалки. Я міг розповісти десяток таких історій і більше. Рада завжди була для мене просто дівчиськом із сусідньої квартири, а я для неї — старший шкідливий товариш. Роки йшли, життя змінювалося, поки одного разу мені не довелося повернутися до батьківського дому, де я й зустрів знову Раду. Вона змінилася, хоча усмішка маленької бунтарки була незмінною. А ще вона стала дуже красивою, що бентежиться, варто сказати щось не так, і «трошки» вагітною. І ця весела чарівна дівчина опинилася у скрутному становищі.