«Легенда про Великого Інквізитора Ф. М. Достоєвського» — перше справжнє завоювання таланту Василя Розанова, який приніс йому чималу популярність. Розанов все життя був захоплений Достоєвським. Але часом висловлювався про нього невтішно: «Достоєвський, як п'яна, нервова баба, вчепився в «сволота» на Русі і став її пророком». Розановська «Легенда про Великого Інквізитора» починається з розгляду головного питання православної філософії — про безсмертя людини. Жага безсмертя, земного безсмертя є найдивовижнішим і абсолютно безсумнівним почуттям у людини. Найхарактерніша риса книги - захопленість. Її можна назвати не тільки живою, а й розфарбованою в ім'я поетичної та художньої наочності художньо-філософською розповіддю за мотивами творчості Достоєвського.