У монографії вперше у вітчизняній англістиці досліджується жанр англійської літературної автобіографії XX століття в її кульмінаційних моментах, у співвіднесенні з автобіографічним каноном, що історично склався. Простежується її трансформація у метажанр до кінця XX століття. Літературна автобіографія представлена як багатофункціональний, сотеріологічний жанр, що увібрав у себе релігійну, апологетичну, дидактичну, психотерапевтичну функції і виявляє риси «нового гуманізму». Зміст Глава I. Англійська літературна автобіографія: від XIX століття до XX1. Романтична автобіографія: «Сповідь англійця, який вживав опіум» Томас де Куїнсі2. Завершення католицької традиції духовної автобіографії: “Apologia pro Vita Sua” Джона Генрі Ньюмена3. Підсумок вікторіанської літературної автобіографії: «Автобіофафія» Ентоні Троллопа Глава II. Англійська літературна автобіографія у першій половині XX века1. Зміщення жанру межі століть: автобіографія Едмунда Госса «Батько і син»2. Психоаналітична автобіографія Роберта Грейвза «Прощання з цим»3. «Досвід автобіографії» Герберта Уеллса як соціальне дослідження4. Міфологічна "автобіографія" Джона Каупера Пауїса Глава III. Англійська автобіографія другої половини XX ст. Автобіографія Кетлін Рейн: синкретична модель автоміфа2. Постмодерна автобіографія: шлях суфія в автобіофафії Доріс Лессінг3. Новий рубіж: автобіографія-гіпертекст Мартіна Еміса