Після смерті свого батька Кресіда намагається, але не може порозумітися з мачухою і йде з рідного дому. Самотня, жалюгідна, без професії та засобів для існування, вона змушена шукати своє місце під сонцем, і ніхто, абсолютно ніхто не поспішає їй на допомогу… І тільки зустріч з Алдриком виявляється для неї справді доленосною.