Меч, лук і худий похідний мішок за спиною - крокує світом людина, на перший погляд. Але в очах – порожнеча. Таких як він тут називають Ненародженими. Тому що не виношувало його плоть черево матері, а створена вона одразу могутністю богів. Вбити його можна, але тіло знову відроджується. А ще їх називають Аватарами, тому що тільки при поблажливості на них духу з верхніх світів, де і повинні жити боги, тлінна оболонка набуває повноцінної свідомості. До того ж, це лише порожня посудина з базовим набором умінь, одне з яких - йти у вказаному напрямі пана. Ось і йде Вандерер, або Мандрівник, до невідомої йому мети. Крокує світом, де процвітає магія, живуть гноми, ельфи та безліч інших чарівних істот.    Але і в механіці богів трапляються збої, а може, хтось невідомий втрутився в налагоджений механізм, але це тіло поступово усвідомлює себе особистістю, чого ніколи раніше не траплялося. Мандрівник починає самостійно мислити, відчувати, задаватися питаннями. Хто він? Навіщо і чому тут з'явився? І тепер істота гірських сфер не є одноосібним господарем тіла. Мандрівець наважується не поступатися йому контроль над тілесною оболонкою.    А у нашому світі Віктор прокляв той літній вечір, коли зареєструвався в онлайн-грі. Спочатку йому здавалося, що обліковий запис банально зламали, і хтось грає замість нього. Але потім почали снитися сни про пригоди його персонажа в ігровому світі. Віктору здається, що він божеволіє. Але сни повністю підтверджуються місцезнаходженням персу на ігровій карті та логами гри. Далі більше - Віктор часом "випадає" з реальності, ніби мріє наяву. Злякавшись, він втікає від комп'ютерів у глуш, де немає електрики та телефону...