– Проходь, – сказала Любаша і втягнула мене в передпокій.

Вона метнулася до дзеркала і зосередилася на завершальних мазках макіяжу. Тоненьким пензликом Люба виводила контур червоних губ. Вії, довжиною долоню, загрозливо загиналися вгору, повіки прикрашала складна сюрреалістична композиція. Пасма стриженого під каре темно-русявого волосся було покладено з тонко розрахованою невимушеністю. Зважаючи на все, Любаша збиралася на чергове побачення. Вона поправила трикотажну сукню під плащем, застебнула чоботи і почала плескати себе по кишенях у пошуках ключів.