Герої цих оповідань підійшли до межі звичного світу з його суворими фізичними законами, побутовими інтересами, звичними умовностями. Тому в кожному оповіданні неодмінно присутня та активно діє якась сила, яку можна назвати містичною чи казковою. Іноді вона добра, як у «Паперовій сніжинці», іноді — страшна, як у «Дусі дороги» чи «Ангелах смерті». Мені цікаво писати саме так — створюючи картину світу складнішу, багатограннішу і багатошаровішу, ніж прийнято вважати. >