Чи траплялося вам, читачу, прокинутися в каюті, настільки тісній, що коліна впираються в підволок, де зовні за тонким бортом хлюпає вода, і все ваше вузеньке ложе кренить і похитується? Сонячний промінь проник у ілюмінатор і блукає каютою, зовні долинає неясний шум міста, в небі кричать ластівки і тихенько посвистує вітер у снастях. Цей ранок – твій, цілком, нероздільно, а потім буде день, теж твій, і ще дні, наодинці з вітром та морем. У вітрильному відпочинку багато таких ось напрочуд ясних хвилин. Ми настільки впевнені в їхній безумовності, що не замислюючись тягнутим із собою на яхту дітей, друзів, колег – усіх, до кого можемо дотягнутися, щоб вони мали свій шанс осягнути одного разу таким сонячним ранком почуття цілковитої свободи. І нам здається, що це дуже просто. Зібрати друзів та коханих, накидати маршрут, домовитися з агентом про яхту. Потім, одного дня, поставити вітрила і вийти в море. Як колись аргонавти і як герої цієї книги. Що чекає на вас у морі? Як і на той час – радість відкриття, радість пізнання світу, людей, себе. Стихія, коли – ласкава, коли – нещадна. Згоден, буває важко. Але все це, розумієш ти, все, одразу виявляється відкинуто і забуто, варто лише одного дня на світанку побачити на горизонті смужку раніше не баченої землі.