**Дослідження пост-апокаліптичної картини П’єра Гюйге *Без назви (Людська маска)*, яка запитує, чи може наше людське майбутнє бути пережитками та мімікрією.**

Фільм П’єра Гюйге 2014 року  *Без назви (Human Mask)*  поєднує зображення постапокаліптичного світу (справжні кадри безлюдних вулиць поблизу ядерної катастрофи на АЕС «Фукусіма» в березні 2011 року) з приголомшливою сценою мавпи, яка працює в порожньому ресторані в людській масці та перуці. Вона ж дівчина! Плаский, беземоційний майже автоматний стан маски та штучне блискуче волосся, покрите навіть дитячим бантиком, наводить на думку, що вона, мавпочка, може бути персонажем японського театру Но. Але немає музики. Натомість фільм Х’юйґе демонструє жахливу ймовірність того, що наше власне, людське, майбутнє може бути лише пережитками та мімікрією; що безлюдні вулиці Фукусіми та впізнаваний, відчужуючий химерний виступ мавпи — це все, що може пережити нас. Без назви (маска людини)...