Ця книга четверта, що завершує три попередні, — Пристрасть (2001), Тендерні 90-ті, або Фалоса не існує (2003) і Феміністська інтервенція у сталінізм, або Сталіна не існує (2006). Кожна з них є філософською інтервенцією в режими чуттєвого, найболючіші для «простої радянської людини», — модернізм, сталінізм, пізньорадянський та пострадянський періоди. Наскрізною проблемою кожної з книг є проблема феміністського політичного вибору; імпліцитним теоретичним питанням — як у пострадянських умовах може розвиватись феміністська теорія. Основний предмет цієї книги — людина в ситуації пасіонарної прихильності до свободи: якщо в сталінізмі екзистенційний вибір відбувається в умовах, коли суб'єкт не має логічної можливості його здійснювати, то в 1960-ті суб'єкт, який перебуває в ситуації становлення іншим, виявляє себе в ситуації пристрасної ( «солодкою») прихильності до свободи. Але чи є визнаність за критерієм свободи основною потенційністю людини?