Ланцюг випадкових подій призвів до того, що я стою біля вівтаря і кажу "ТАК" практично незнайомцю. Я пошкодилася розумом, втратила свідомість? Чи це сон, більше схожий на жах? Хоча чоловік поруч зі мною не такий уже й поганий. А хіба це має значення, якщо через пару місяців ми розлучимося? Має! Адже моє основне завдання – не закохатися!