«Книжка ця — не мемуари. Швидше, вона — досвід плебейської вуличної критики. Причому вулиця, про яку йдеться,— нічна, окраїнна, безлюдна. У якому вона місті? Не знаю. Як я на неї потрапив? Поспішав на вокзал, щоб помчатися від привидів, що наздоганяють, в інше незнайоме місто… У цій книзі мене вели за руку два автори, яких я вважаю — досить самовпевнено — своїми друзями. Це Варлам Шаламов і Джорджо Агамбен, поет і філософ. Вони — найкращі, найнадійніші провідники, яких тільки можна уявити. Тільки от не знаю, чи я хороший супутник для моїх водіїв»…А. Бренер