«— Ще одна катастрофа, - пробурмотів гість, розглядаючи погром. - Дивно! Адже саме тут колись усе починалося. Саме в ці двері увійшли уявні брати. Через них двоє пішли, несучи в спітнілих кулаках рублі та талони, а третій був викинутий як куль. Фантастика!—       Проходь, проходь, нема чого дивитися. - Охоронець підхопив наполегливого гостя під лікоть і провів його до дверей. - Ходять тут усілякі. Документ треба було показати. Хоча б назвав себе.— Мене звуть Микола Шмідт, — повідомив дивний гість. - Чув це ім'я? Ні? Погано. Ах, як погано! Що робити, забуваються книги, які колись вразили світ...»…