День не задався із самого початку. Земля ніяк не хотіла радувати Олексія гарними знахідками - суцільне сміття! Гільзи, осколки, пробки, що вже набили оскому... Ще й дощ припустив. Коли черевики ковзнули на мокрому листі, копач навіть не припускав, що падіння з пагорба закінчиться для нього в далекому 1941 році, в лісах під Рівним, які вже були в глибокому тилу німецької армії. Що робити? Пробиватись через лінію фронту до своїх? Дійти до Верховного головнокомандувача та розповісти про майбутнє? Чи залишитись тут, у лісі, і, обравши шлях партизана, постаратися зробити все для Перемоги? Олексій вибрав другий шлях, поставивши собі завдання – вижити.