Наташка за своє коротеньке життя пережила так багато горя, так багато несправедливості, бачила так багато людської злості, терпіла так багато образ... Але не озлобилася і не стала звинувачувати нікого. Просто повірила, що це вона у всьому винна. Адже якби не була винна, за що її було б так сильно кривдити? А потім їй зустрілися люди, які поставилися до неї як до рівної. Вони взяли участь у її долі – і змінили її життя. А потім їй зустрілося кохання, про яке вона і не мріяла. А потім вона зрозуміла те, що знають усі, хто щасливий: усі люди – добрі!