Що постає перед вашими очима, коли ви чуєте слово ліс? Можливо, величні листяні діброви, що полонилися життям і свіжістю, або, наприклад, ялиновий бір десь за полярним колом у царстві багатовікового льоду та снігу. У будь-якому випадку, ліс та й природа загалом викликає у людини приємні асоціації. Але чому, потрапляючи в саме середовище, в сам ліс, на якомусь підсвідомому рівні ми почуваємося некомфортно, здається нам, що десь таїться невідома загроза. Але чи є ця загроза чимось реальним чи ми сприймаємо ліс як уособлення тих забутих часів, коли язичництво і традиції лягали в основу людської істоти? Що якщо темні, що розкинули свої гілки над нашими головами лісу і досі зберігають пам'ять про минуле і нас самих?