Ця книга, відзначена Пулітцерівською премією, — найдокументованіше дослідження еволюції радянської репресивної системи Головного управління таборів — від її створення невдовзі після 1917 р. до демонтажу в 1986 р. Невіддільний від історії країни ГУЛАГ був не лише інструментом покарання масового терору щодо справжніх і уявних противників режиму, а й істотним чинником економічного зростання СРСР. Тільки в пору його розквіту - в 1929-1959 рр. н. — за тисячі таборів пройшли близько 18 мільйонів ув'язнених. У зібраних автором письмових і усних мемуарах загиблих і жертв концтаборів, що вижили, у документах архівів — унікальні свідоцтва про побут і звичаї зони: табірна ієрархія, національні та соціальні особливості взаємин ув'язнених; кошмар рабської праці, голоду та принижень; ціна життя і смерті, гідність і ницість, розпач і надія, ворожнеча і любов…Ця справжня історія павутини Великого терору — одна з найтрагічніших сторінок літопису XX століття, яка, на думку, не стала, на думку автора, частиною суспільної свідомості. >