Їм давно за тридцять, а вони все ще грають у війну. У 2010 році їхнє хобі здається безглуздим дурощом: начепивши камуфляж і озброївшись іграшковими автоматами, дорослі мужики-страйкболісти ганяються один за одним білоруськими лісами — поки раптом не провалюються з сьогоднішнього дня в криваве літо 1941 року. Де замість пластикових кульок зі ствола вилітають справжні кулі. Де люди вмирають не навмисне, а раз і назавжди. Де оточені частини Червоної Армії стікають кров'ю в «котлах», довкола горять російські села, дорогами пилять ворожі танки, а на перехрестях розвішані плакати: «За допомогу партизанам — розстріл!» І треба вибирати — чи бігти назад у світле майбутнє, рятуючи власну шкуру, або приймати бій за лінією часу пліч-о-пліч з дідами та прадідами...