Колода була старою, вона дісталася мені ще від матері. Та особливо не любила заглядати в майбутнє, тож карти потрапили до моїх рук майже новими. Зараз їхні кути були розкуйовджені, а картинки потьмяніли від часу. Я дбайливо тасувала колоду, думаючи про щось своє, як зненацька з неї на стіл випали дві карти. Одна, що лежала сорочкою вниз, була мені добре знайома. Багряний демон із єхидним оскалом. «Небезпека». Поклавши колоду, що залишилася на стіл, я перевернула другу карту, що випала сорочкою вгору. На малюнку була намальована закутана у темний плащ людська постать. Особи видно не було, у руці невідомий тримав скромну синю гвоздику. "Смерть".