Жив-був принц. Непогано жив, поки одного далеко не прекрасного дня не підхопив прокляття. І таке дивне, що жити всім у королівстві стало погано-погано. Ну як усім – служителям богів та королівській сторожі. Першим – бо пророкували принцу, що тільки справжній жрець зніме з нього прокляття. Другим - бо справжніх все ніяк не знаходиться і доводиться провінціями роз'їжджати і жерців відловлювати. А ті чим далі від столиці, тим вертлявішим, тільки й встигай у погоню споряджатися. І як усе це пов'язано з тихим мирним Трієром? Та просто у нас найбільша кількість жерців на душу населення. Куди не плюнь – там і жрець. Але в мене начхати не треба! Хоча... і я жрець.