“Легко показати, що у взаємодії між тілом і душею не більше загадок, ніж у будь-якому іншому прикладі причинно-наслідкового зв'язку, і що тільки невиправдана впевненість у тому, що ми щось розуміємо в одному випадку, викликає наше подив, що ми нічого не розуміємо в іншому”. Рудольф Герман Лотце

“Зміст, що сходить від “я”, нашої головної надії, сповнює тіло; воно стає сукупністю значень, а чи не просто сукупністю клітин. Його органи – не прості складові, але символи, небезпечні та глибокі. Воно загалом стає носієм цінності, краси чи потворності, грації та злагодженості механізму, внутрішньої філософії; гордість і сором, ненаситний інтерес до мистецтва, гнучка виразність танцю — все стає зрозумілим. Поза, жест, мільйони найтонших виразних відтінків кольору та напруги обличчя стають безпосередніми, природними проявами внутрішніх рухів. Поезія і мораль, релігія і логіка знову заявляють про себе в членах нашого тіла, так само як і в наших умах, і світ знову набуває тієї конкретної єдності, яку наша схильність до аналізу погрожувала позбавити нас”.

“' Я', його тіло і свобода”.У.Е.Хоукінг, стор.97