Троє з народу ельфів стояли на самому кордоні туманного прикордоння і дивилися з пагорба вниз, на синю річку та зелені пагорби, на дерева з яскраво-червоними стовбурами. З того місця, де перебували троє, ельфійський світ виглядав яскравим, як дитячий малюнок,— незамутненим ніякою поганою, недоступною для жодного зла.

І так мало залишатися надовго. Але страшні сірі кровожерливі тварюки, що затопили суміжне Королівство, де правлять нащадки короля-людини та ельфійської принцеси, прийшли тепер і в їхній світ. Жахів багато... і ніхто не знає, звідки вони беруться.