«За стіною вже почали святкувати. Тягнуло смаженою куркою, чувся дзвін посуду, добродушне гудіння чоловічих голосів, жіночий сміх. Слів, на щастя, було не розібрати, але час від часу до Соколова виразно долинало: „Ну, за жінок, чи що!“ Потім пили за кохання. І знову за жінок. І знову за кохання. Кожен тост супроводжувався приглушеним звуком стільців, що відсуваються – складалося відчуття, що у сусідки Свєтки балував цілий гусарський полк…»