«Всі герої марусиних романів, а переважно це життєрадісні гоміки, тільки й думають про те, у кого б ще на халяву відсмоктувати, кому б полизати зад або вставити пістон, а також вони не проти обдурити будь-якого простака, що позевався, пожерти за його рахунок і повеселитися, а замість подяки, як це зазвичай буває у нормальних людей, вони здатні будь-якої миті свого благодійника кинути, підставити, опустити, а може, навіть і замочити. Варто героям Марусі когось побачити, перше, що їм спадає на думку — це думка: «Хоч раз з ним поб'ю!». І їм зовсім не важливо, хто перед ними...». -Коломб».