Як сказав видавець цієї незвичайної збірки новел: «Не варто додатково підсвічувати уламок скла або озерну гладь, на які падає місячний промінь: чудове мерехтіння зникне». Він сказав це в тому сенсі, що не слід викочувати важких знарядь літературної та іншої глибокодумності з приводу легких та витончених „статуеток“ нефедівської прози. Світло софітів уб'є місячний промінь. Цілком згоден: оповідання та мініатюри, зібрані під цією обкладинкою, навряд чи потребують коментарів, як не потребує коментарів маленький хлопчик, який побачив уві сні чарівну дівчинку, а потім, через багато років, дізнався її у фойє оперного театру. Цілком достатніми коментарями стали малюнки автора, якими укладач та видавець (за допомогою художнього редактора) проклали книгу. Такими малюнками автор незмінно, протягом багатьох років інстинктивно оснащував поля своїх рукописів.