Часи – минають. Люди залишаються. Не всі лише деякі. А. С. Макаренко – залишився. Своїми книгами, своїми думками, своїми працями. Залишився своєю пристрастю – виховати людину. А справжня пристрасть, як відомо, заразлива. Вона знає рамок часу, перешкод відстані. Вона проникає від серця – у серце. Книга Михайла Фонотова – тому підтвердження. Це не біографія Макаренка, не монографія про нього. Це книга – роздум, книга – запитання, книга – діалог крізь час. Про час, про людину, її таємницю. Про таємницю діалогу та таємницю виховання. Долучіться цим таємницям, читачу. Вони – таємниця життя самого.