Дитяче світобачення – зовсім особливе, а що вже й казати про таке, до якого домішується по-хармсовськи абсурдистське сприйняття самого автора? Це якщо прочитати одну-дві мініатюри, а якщо далі, то з'ясовується, що все набагато прозаїчніше: не така вже й дивовижна дівчинка Мутя, просто у неї, як то кажуть, «не всі вдома» і це не фігура мови, а медичний факт . І хоча мотив божевілля протягом, як мінімум, останнього століття з великим полюванням та азартом обігрується в літературі, Денис Трусов блискуче з ним керується, по-своєму, віртуозно.