Монографія присвячена дослідженню виникнення новоєвропейської теорії творчості, торкається широкого спектру проблем, пов'язаних із переосмисленням античної теорії мистецтва в європейській художній культурі ХIV-ХVI століть. У роботі аналізується ставлення до природи у різних культурах та проблема ототожнення Бога та художника в античній та новоєвропейській традиції. Значне місце відведено дослідженню історичної еволюції уявлень про «творячу природу» і Бога-майстра, проблему перетворення художника з ремісника на представника інтелектуальної еліти суспільства, зміну соціального статусу художника, взаємини художника та публіки, появу нових критеріїв оцінки творів образотворчого мистецтва. індивідуальності, включаючи, переосмислення класичних понять «відтворення» (мімесіс) та «створення нового» (пойесіс).