Сантиналі з тугою дивилася на пейзажі, що проносяться повз. Останні кілька днів вони їхали кудись глибше в гори. Все більше ущелин і гуркітливих гірських потоків траплялося їм на шляху, все рідше зустрічалися міста та патрулі на дорогах. Вони давно згорнули з наїжджених торговельних трактів, і тепер попереду на них чекали тільки села, отари, і сотні кілометрів урвищ і нескінченних лісів. Батько не міг так вчинити з нею. Але ось вона, трясеться в екіпажі назустріч своєму вироку…