Творчість Джайлза Купера здається абсолютно прозорою. Діалоги прості і невимушено дотепні, сюжет розгортається легко, начебто сам собою (тільки при повторному прочитанні помічаєш, як уміло готує письменник майбутні події), характери персонажів виразні і достовірні, навіть гротескна постать Генна залишається цілком людською, незважаючи на перебільшену казенність його поведінки спілкування з підлеглими. Реальне легко поєднується з нереальним: неймовірні події Купер описує так, начебто немає нічого простішого. Персонажі на диво нецікаві: за десять років життя в богом забутому місці ніхто з них не поцікавився газетами, не з'їздив до міста, не розмовляв з місцевими жителями. він остаточно переконується в «легкості» жанру, письменник порушує правила гри: у душу читача непроханими гостями прокрадаються сум та співчуття.