Знаменита повість Лєскова у сценічній обробці Тетяни Уфімцевої набуває несподіваної форми. Як основи інсценування взято кінець твору, коли Катерина з Сергієм потрапляють у в'язницю. Відомий сюжет, доповнений невеликими деталями, подається через «сцени-спогади», коли слідчий Вочнєв намагається розібратися в справі про вбивства в будинку поміщика Ізмайлова. Так, всі сюжетоутворюючі сцени подані начебто в минулому головної героїні. Повість з відомим сюжетом отримує друге, підготовлене для сцени життя, позбавлене того, що характерно для прози, але важко сприймається в театрі – зайвих описів, відсутності дії та іншого. І адже завжди цікаво поглянути на стару історію трохи під іншим кутом.