«Горище, пристосований під певну подобу мансарди художника. Меблів мало. На стінах малюнки, що зображають музичні інструменти. Беатріче грає на роялі вальс Шопена. Стукіт у двері. Беатріче обережно підходить до дверей, дослухається. За дверима голосу: «Відкрий!», «Беатриче!», «Пусти!», «Людина вмирає!», «Швидше!» Беатріче відчиняє двері. Костас та Вітас вносять на ношах Альгіса…»