Кіара сиділа навколішки, а Амоа нависав над нею. Антимагічні наручники обпалювали зап'ястя, заважаючи закликати силу. Заважаючи захиститися. — Ти не уявляєш, як довго я мріяв про це видовище. — облизнувся він, не зводячи з неї потемнілих очей. — Мрієш про помсту? О так. Це було б надто добре. — Ти так нічого й не зрозуміла, правда? — він раптом сів поряд, а потім потягся до її зап'ястя. Кіара незрозуміло дивилася на чоловіка. Він – звільняє її? Після всього, що вона сама зробила йому? — Ну що, готова показати їм усім? Чому не варто злити королеву.