До дверей під'їзду залишалося зовсім небагато, ну що варто було хоч трохи додати крок? І усталене, розмірене життя текло б як і раніше… І не було б викрадення, чужого міста, чужої країни та чужого світу, не кажучи вже про чужу реальність… Не було б болю, що роздирає свідомість, моторошного вони від спаленого власного м'яса, горілого волосся і шкіри. Втім, коли тебе засмажують живцем, тут уже не до запахів. Єдиним виходом залишається пляма порталу, що світиться. Куди? Та яка, до біса, різниця! Аби вирватися з цього пекла, вогню, вибухів, стрілянини, що валяться зверху мертвих тіл і чужої гарячої крові, що заливає рот і обличчя… А потім ти приходиш до тями на космічному кораблі работоргівців і намагаєшся вижити, зберігши не тільки життя, а й розум… Добре, що підлікували, поставили на ноги, щоправда, платити за нове життя доведеться високу ціну. Але виявляється, що з ковтком чужої крові ти отримав НЕЩО…