Що може бути краще, ніж життя далеко від столичних тривог та боярських інтриг? Але й тут, у глухому прикордонному воєводстві, про мирне життя говорити не доводиться. Створений Кирилом найманий загін вимагає уваги не більше, ніж учениці. Та й не всім сусідам припав до вподоби виник ніби з нізвідки конкурент, з грацією ведмедя-шатуна вломився на давно усталений і поділений ринок. Народ у тутешніх місцях різкий, до компромісів не схильний, добре слово за слабкість шанує, а монету в чужій кишені за особисту образу. Про який спокій у таких умовах говорити? Та тут ще й виторгуваний у цесаревича рік свободи спливає, а отже, знову доведеться опричному боярину Кирилу Миколаєву-Скуратову поринути у столичну круговерть із її боярськими чварами та родовою ворожнечею. Адже які плани були, які задуми... Ну так, може, і вдасться ще повернути справу до своєї користі, а?