У цій повісті письменник розповідає про своє дитинство, схоже на дитинство мільйонів його ровесників, що пройшло у старих довоєнних халупах, де тулилися робітничі сім'ї. У дворах стояли «шпаківні»-туалети, а із сусідських садів так солодко було красти кислі яблука. О-о, як це знайоме, як схоже! Але чимось відрізняється дитина – головний герой: повільним, поступовим усвідомленням того, що він інший, чомусь не такий, як усі його однолітки.