У надрах університетської бібліотеки до твоїх рук ненароком потрапив зниклий без сліду рукопис першого роману Ернеста Хемінгуея. Як ти вчиниш? Якщо ти старанна студентка — опублікуєш її і все життя присвятиш ретельному аналізу, ховаючись у тіні літературного генія. Але ти, не настільки амбітна — і ти привласниш манускрипт, опублікувавши його під своїм ім'ям, спалиш оригінал, залишивши на згадку останню сторінку, і станеш найбільшою письменницею сучасності, улюбленим персонажем снобістської критики та жовтої преси, втіленням казки. І, домігшись визнання, виявиш, що твоє існування перетворилося на нескінченний жах, автор якого невідомий і не важливий. Питання «хто це написав?» більше не виникає — плагіат став способом життя, авторство переросло автора, кинувши світ у хаос і липкий жах, а наприкінці можлива лише смерть автора — людини та ідеї. Отже, хто це написав? Джонатон Кітс, романіст, критик та художник-концептуаліст. «Хімери Хемінгуея» — вперше російською та будь-якою іншою мовою.