У попередньому томі нашої серії під назвою «Конунг» читачі вже познайомилися з одним із найдраматичніших в історії Норвегії періодів – епохою «громадянських» воєн та «самозванництва» (XI—XII ст.).

У країні було два конунги – Сверрір і Магнус, причому перший мав на престол права дуже сумнівні. у лісах, загортали ноги в бересту.

Проти прихильників Сверріра виступали лялькарі (або плащовики) та посошники.

Лялечки прихильників Магнуса називали через плащ без рукавів і з капюшоном, які носили. духовні особи, які, здебільшого, і противилися владі Сверріра.

Єпископ Ніколас навіть зібрав проти самозванця військо, яке отримало прізвисько посошники (від єпископської палиці).

Взагалі, треба сказати, що у цій боротьбі противники не особливо соромилися ображати один одного. Ось як описується це в старій «Сазі про Сверріра»: «У Ніколаса і його людей був хлопчик, якого вони називали Інги син Магнуса конунга сина Ерлінга. ».

Про цей період і про боротьбу за владу після смерті Сверріра йтиметься у цій книзі.

У тому увійшли заключна частина трилогії Коре Холта «Конунг» та роман Харальда Тюсберга «Хакон . Спадщина».

Щасливого плавання на вікінгських драккарах!