Преподобний Отець наш Фаласій процвітав у першій половині сьомого століття і був Пресвитером і настоятелем одного монастиря в пустелях Лівійських. З любов'ю до благочестя блаженний Авва цей поєднував і любов до духовної просвіти і багато займався вивченням Святого Письма. Він був сучасником Св. Максиму Сповіднику, з яким перебував у духовному спілкуванні. Є до нього кілька листів Св. Максима; і йому присвячена їм ціла книга, що містить пояснення важких місць Святого Письма. Св. Максим високо шанував цього Авву, і в одному листі називає його навіть своїм наставником. Блаженна кончина його пішла ймовірно не пізніше 660 г. Пропоновані чотири сотні висловів його про любов, помірність і духовне життя сповнені настанови. Вони всі переважно морально-аскетичного змісту, але є й такі, що містять догматичні думки, якими користувався Св. Дамаскін у своєму викладі віри. Якщо читати поспіль лише початкові букви висловів по оригіналу; то вийде певна думка, — яка і ставиться на початку кожної сотниці.