«Дякую, панове. Я дуже радий, що ми з вами побачилися, бо доля Вертинського, як ніяка інша доля, нам нагадує про неможливість та трагічну непотрібність від'їзду. Можливо, це якраз найгірший урок, який він зробив. Як ми знаємо, Вертинський ненавидів радянську владу до від'їзду і після повернення. Решту часу він її любив. Можливо, це оптимальний модус для поета: жити тут і тут ненавидіти. Це дає дуже сильний ліричний розрив, ліричний напруження…»