Ця книга починалася з питання: як люди можуть якнайкраще впоратися зі своїми розбіжностями? Скажімо, яку пораду найкраще дати чоловікові і дружині, які розлучаються, які хочуть знати, як досягти справедливої і влаштовує обох домовленостей без звичайної запеклої сварки? Або – що ще важче – яку пораду можна дати одному з них, який керується такими самими міркуваннями? Щодня сім'ї, сусіди, подружжя, службовці, начальники, бізнесмени) споживачі, продавці, адвокати та країни опиняються перед однією і тією самою дилемою – як сказати один одному «так», не вдаючись при цьому до війни один з одним. Залучаючи свої знання у галузі міжнародного права та антропології, спираючись на широку багаторічну співпрацю з практиками, колегами та студентами, ми розробили практичний метод досягнення асоційованих угод на дружній основі, без поразки сторін. Висловлюємо вдячність усім тим, хто критично відгукнувся на нашу роботу та поділився з нами своїми зауваженнями та пропозиціями. Відверто кажучи, протягом багатьох років у наше дослідження внесло свій внесок така безліч людей, що тепер абсолютно неможливо точно сказати, кому ми найбільше зобов'язані і за які ідеї. Ті, хто зробив найбільший внесок, звичайно, розуміють, що ми не робили посилань не тому, що вважали кожну ідею вперше висловленою нами, а скоріше для того, щоб текст взагалі можна було читати, тим більше, повторюємо, ми зобов'язані дуже великому числу людей. І все-таки ми не можемо не сказати про Говарда Райффа. Його доброзичлива, але відверта критика неодноразово вдосконалювала наш підхід. Мало того, його зауваження щодо необхідності пошуку в переговорах взаємної вигоди на основі використання існуючих відмінностей, а також ролі уяви у вирішенні важких проблем надихнули нас на твір окремих розділів книги, присвячених цим питанням. Луїс Сон, надзвичайний вигадник і фахівець із ведення переговорів, своєю постійною винахідливістю та спрямованістю в майбутнє надихав нас постійно. Крім того, ми йому зобов'язані тим, що він познайомив нас з ідеєю використання єдиного переговорного тексту, яку ми назвали. "Процедурою одного тексту". Ми також хотіли б подякувати Майклу Доїлу та Девіду Штраусу за їхній творчий підхід до проведення «мозкових атак». Дуже важко було підшукати відповідні історії та приклади. Тут ми багатьом зобов'язані Джиму Сібеніусу за його відгуки про Конференцію з морського права *1 (як і за його вдумливу критику нашого методу), Тому Гріффіту за виклад його переговорів із службовцем страхової компанії та Мері Паркер Фоллетт за історію про двох чоловіків, які сваряться в бібліотеці Ми хотіли б особливо подякувати всім тим, хто читав цю книгу в різних рукописних варіантах і дозволив нам отримати користь з їхніх критичних зауважень, включаючи наших студентів, учасників семінарів з мистецтва ведення переговорів, які проводилися в січні 1980 і 1981 років. у Гарвардській школі права, а також Френка Сендера, Джона Купера та Вілльяма Лінкольна, які разом із нами вели ці групи. Ми хотіли б, зокрема, подякувати тим членам гарвардського семінару з переговорів, яких ми ще не згадали; вони терпляче слухали нас протягом останніх двох років і внесли багато корисних пропозицій – це Джон Данлоп, Джеймс Хілі, Девід Кюхль, Томас Шеллінг та Лоуренс Саскінд. Всім нашим друзям та союзникам ми зобов'язані більшим, ніж можемо висловити, проте остаточну відповідальність за зміст книги несуть автори; якщо результат недосконалий, це сталося не через брак зусиль з боку наших колег. Без допомоги сім'ї та друзів писати було б нестерпно. За конструктивну критику та моральну підтримку ми дякуємо Каролін Фішер, Девіда Лекса, Френсіса Тернбулла та Дженіс Юрі. Без Френсіса Фішера ця книга взагалі ніколи не була написана. Саме він представив нас один одному близько чотирьох років тому. Без відмінної секретарської допомоги у нас теж нічого не вийшло б. Дякую Деборе Реймел за її незмінну компетенцію, моральну підтримку і тверді, але люб'язні нагадування, а також Денізе Трибула, чия старанність і веселість ніколи не були похитнуті. Особлива подяка співробітникам «Уорд процесінг», очолюваним Цинтією Сміт, яка витримала випробування нескінченним рядом варіантів та майже неймовірними термінами. Є ще наші редактори. Перекомпонувавши і скоротивши нашу книгу вдвічі, Марті Лінскі зробив її набагато читальнішою. Щоб пощадити наших читачів, йому вистачило розсудливості не щадити наші почуття. Дякуємо також Пітеру Кіндеру, Джуну Кіношиту та Бобу Роса. Джун намагалася, щоб у книзі було якнайменше непарламентських виразів. Там, де це не вдалося, ми вибачаємося тим людям, кого це може зачепити. Ми також хотіли б подякувати Андреа Уїлльямса, нашого порадника: Джуліану Бах, нашого агента; Діка Македоу та його колег у видавництві «Хафтон Міффлін», які зробили публікацію цієї книги і можливою і приємною. Ніхто не зробив більше для цієї книги, ніж він. Із самого початку він допомагав «мозковій атаці» та організував силогізми книги. Він перекомпонував майже кожен із розділів і відредагував кожну фразу. Якби книги були фільмами, наша здобула б популярність як «виробництво Петтона».