…«А раптом вони впізнали? Аж раптом вони здогадалися? – турбувався Григорій, втерши піт з чола. – Чого так довго тягнуть? За півтори години лише одну потвору до кабінету запросили. І то ніяк не вийде. Метр із кепкою, ніс «кнопкою», від хвилювання спіткнулася і мало не впала. Скільки ж ще чекати?» Щоб хоч якось заспокоїтися, він зосередився на конкурентах. Якщо вірити теорії ймовірності, у кожного є шанс (нехай і не дуже великий). Навіть у цієї кракозябри з кавалеристськими ногами та жаб'ячою мордою. Чому ні? Світ не без добрих людей. Напевно, хтось зглянеться на потвору. Дадуть п'ятий рівень – і вперед – підлога драїти ночами. Щастя у всіх різне. Кожному своє. Аби очі зайвий раз не мозолили…