«…– Будеш поряд – заходь, – сказав на прощання Юрка. Чергова, загалом, фраза, і відповів на неї Зорін чергово – звичайно, зайду. Як завжди, загалом. Юрко жив на протилежному кінці міста, і йти туди просто так, без приводу… Хіба що на день народження. А що, подумав Зорін, завалитися до нього на день народження та без попередження. Влаштуємо свято. А так, щоб раптом випадково опинитися біля Юрки – тут має статися диво. >