«…Колишній рязанський обер-поліцмейстер скривився і витяг з внутрішньої кишені сюртука невелику коробочку з ліками. Розкрив її, витяг криваво-червону пігулку і, поклавши на язик, проковтнув. Наркотики, звичайно, не найкраще, що може дозволити собі людина, але принаймні вони притуплюють біль. Потрібно було повернутися в купе. Не варто без потреби стомлювати пошкоджену ногу. Орест незручно повернувся і переклав тростину в іншу руку, щоб відчинити двері. Але в цей момент сталося те, що змусило його забути про все. Про наміри, пейзажі, технічний прогрес і навіть – про Всемогутній! - Про свій біль. У коридорі стояла дівчина. Оресту здалося, ніби в нього раптово проявився симптом Лермітта: відчуття удару струмом, що поширюється зверху вниз вздовж хребта. Вона була прекрасною…»