«…Я чую ріг. Від його голосу не сховатися нікуди, він наздожене мене всюди - на дні моря і в бездонній прірві, в неприступній, холодній фортеці і зледенілому, що продувається всіма вітрами поле. Якби я хотів сховатися. Але ні, я чекаю зустрічі з тобою, мій невідомий ворог, я чекав її з тієї самої миті, коли звалився бездиханим мій колишній супротивник, коли світло денне вперше померкло в моїх очах, спалахнуло в них сотнями іскристих різнокольорових веселок, змусило заплющити очі. Якби ти міг подивитися в них тоді, о мій ворог, ти б побачив – знову розкрившись, вони назавжди змінилися…»