«Місто було щедре до своїх жителів, уважне і дбайливе, давало все життєво необхідне: їжу, очищену воду, одяг, житло. Так, без надмірностей, але ніде, крім Міста, і цього дістати було неможливо. Місто вкривало від ворожого світу. Зовні біснувалася природа, впадала в буйство, наступала з усіх боків, прагнула напасти, зжерти, поглинути — помститися всіма способами ненависному Царю-тирану за тисячоліття насильства. <…>У Місті панував порядок. Природа, як і раніше, підкорялася людині: рослинність - у строго відведених місцях; тварини завдячують людям життям і їй же розплачуються за своє існування — людина живить їх та харчується ними, а не навпаки».